ПИТАННЯ ЩОДО ЗНО

 

Сім років незаконної окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь

27 лютого минуло сім років від початку активної фази окупації Криму. Саме в цей день, в 2014 році, російські «зелені чоловічки» почали блокаду адміністративних будівель у Сімферополі.

«Сім років тому, після того, як протести в Києві поклали край корумпованому режиму Януковича, Москва помстилася Україні за її рішення торувати шлях до Європейського Союзу і трансатлантичного співтовариства. 20 лютого 2014 року російські «маленькі зелені чоловічки» – Сили спеціальних операцій зі знятими розпізнавальними знаками – із російською зброєю в руках та засобами зв’язку військового класу, опанували український Кримський півострів. За тиждень вони захопили парламент Криму.

Тим самим Росія розпочала тепер вже семирічну кампанію з дестабілізації України та підриву її прагнення до демократичного розвитку й тісніших зв’язків з Європою за допомогою заявленої Кремлем анексії Криму та кривавого конфлікту на сході України.

У березні 2014 року, щоб надати видимість виправданості своїй окупації — всупереч міжнародному праву та зневажаючи зобов’язання Росії як держави-учасниці ОБСЄ – Москва влаштувала в Криму фіктивний референдум.

За роки, що минули, Росія встановила там репресивний режим у стосунку кримських татар, етнічних українців та всіх, хто виступає проти окупації. Кримськотатарський народ стикався з найгіршими російськими репресіями. Вони потерпають від нескінченних обшуків мечетей, домівок та робочих місць. Керівників їхніх громад виганяють з півострова, засоби масової інформації закривають, а їхні мирні органи самоврядування криміналізують як “екстремістські організації”. Не було справедливості ні для приблизно десятка кримських татар, які зникли в перші дні окупації, ні для десятків інших, які зазнавали тортур або інших видів знущань з боку служб безпеки Росії. Сотні кримських дітей ростуть без своїх батьків, яких брехливо називають «екстремістами» і «терористами» та несправедливо утримують у російських тюрмах за мирне протистояння окупації.

Гноблення Росії не обмежується лише татарами. Журналісти й блогери, Свідки Єгови, етнічні українці та багато інших побоюються, що окупаційна влада сприйме будь-яку форму висловлювання як інакомислення, що коштуватиме їм свободи чи навіть життя.

Окупаційна влада призвала майже 28 тисяч жителів Криму до складу Збройних сил Росії. Повідомляється, що багато з цих українських громадян були розподілені до підрозділів, пов’язаних з конфліктом під проводом Росії на сході України. Дії Росії в Криму і триваюча агресія в Україні є загрозою європейській безпеці та підривають принципи, закріплені ОБСЄ та ООН, а саме те, що жодна країна не може силою змінювати кордони іншої.

Замість дотримання міжнародних норм, Росія вдалася до розбудови військової присутності в Криму, включаючи переміщення на півострів боєздатних літаків та ракет, зброї та боєприпасів. Вона посилила свою військову присутність у Чорному, Азовському морях і Керченській протоці. Російські сили переслідують комерційне судноплавство та чинять інші провокації, наприклад, напад на ВМС України, захоплення трьох українських суден та затримання 24 українських військовослужбовців. У резолюції від грудня 2020 року Генеральна Асамблея ООН засудила мілітаризацію Криму і закликала Росію як окупаційну державу в Криму вивести свої сили з півострова та припинити окупацію української території. Сьогодні ми повторюємо заклик ООН до Росії припинити окупацію Криму та вивести свої сили з України. Позиція США чітка: Крим – це Україна. Ми наполегливо підтверджуємо свою підтримку суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах, включаючи її територіальні води.

Подібно до того, як ми були солідарні з Естонією, Латвією та Литвою під час темних десятиліть радянського деспотизму, ми так само непохитно стоїмо на стороні України та відкидаємо заявлену Росією анексію Криму.

Росія повинна припинити свою гнітючу окупацію Криму та звільнити всіх українських політичних в’язнів. Ми закликаємо до надання міжнародним спостерігачам, включаючи Спеціальну Моніторингову Місію, повного та безперешкодного доступу на всій території України, включаючи Крим.

Ми не визнає́мо і ніколи не ви́знаємо заявлену Росією анексію Криму. Санкції, пов’язані з Кримом, залишатимуться чинними доти, доки Росія не поверне Україні повний контроль над півостровом».

(Виступ тимчасової повіреної у справах США в ОБСЄ Кортні Остріан
на Постійній раді ОБСЄ, Відень 4 березня 2021 року)

Зі слів журналіста Дениса Поповича ми відчуваємо, що під вплив пропаганди, яку в Росії називають «військово-патріотичним вихованням», потрапляють українські діти молодшого і середнього шкільного віку. Їх навчають поводженню з вогнепальною зброєю, а також знайомлять з особливостями служби в збройних силах.

Підготовка жителів окупованих територій до служби в лавах армії держави-агресора, є брутальним порушенням норм міжнародного права, але хіба ця «дрібниця» зупинить Росію, яка вважає Крим своїм? Навпаки, мілітаризація молоді поставлена ​​росіянами на потік. Нагадаємо, що «Юнармія» – це всеросійський військово-патріотичний громадський рух, створений у 2016 році з ініціативи міністра оборони РФ Сергія Шойгу. Заходи, які проводяться під егідою цієї організації, широко висвітлюються, в тому числі інформаційними ресурсами Міноборони РФ. Сателітом «Юнармії» є так званий «Кримпатріотцентр», який також займається військово-патріотичним вихованням школярів.

Таким чином, завдяки російському «військово-патріотичному вихованню», в Криму поступово виростає ціле покоління дітей, які вважають Україну ворогом (згадаємо старших членів «Юнармії», які вже здатні навчати молодших різних військових премудростей). Світогляд дітей активно формується саме в шкільному віці, тому можна не сумніватися в тому, що настільки примітивна пропаганда дає колосальний ефект, що дозволяє Росії всуху вигравати битву за мізки.

На сьогодні українська влада не має рецептів боротьби з цими явищами. Спроба повернути Крим військовим шляхом з величезною часткою ймовірності закінчиться провалом, а ефективних мирних стратегій не існує. Ну, не вважати ж такою «Кримську платформу», яка прямо кажучи потрібна лише для того, щоб про окупацію Криму не забули.